Єрусалимкою називають район компактного проживання єврейської громади у Вінниці, який почав формуватися на межі XVII–XVIII ст. Це було викликано поступовим занепадом Старого міста (лівобережжя Південного Бугу), де вінницькі євреї проживали ще з початку XVI ст. Історичний квартал (відомий ще як Нижня Єрусалимка) окреслений такими сучасними топонімами середмістя як Селянський провулок та вулицями Єрусалимка, Набережна, Магістратська. Основою забудови району були одно- та двоповерхові дерев’яні і глинобитні споруди без чіткого вуличного планування, а формоутворюючими ставали будівлі синагог та релігійних шкіл. Рішення про поетапне знесення та перебудову Єрусалимки ухвалено місцевою владою у міжвоєнні часи та поетапно втілювалось наступними десятиліттями. Через свою виразність і химерність Єрусалимка слугувала живою декорацією для зйомок німих та перших звукових радянських художніх фільмів «Єврейське щастя» (1925), «Лісовий звір» (1925), «Проти волі батьків» (1926) і «Повернення Нейтана Беккера» (1932).