Річка Південний Буг (в давнину її називали Богом) омивала Єрусалимку з північно-східної сторони берегу середмістя Вінниці. Також води річки відділяли житловий квартал вінницьких євреїв від їх традиційного місця останнього спочинку – старого юдейського цвинтаря, який, ймовірно, не змінював свого розташування з XVI ст. У 1901 р. представники єврейської громади звертались до міської управи з проханням розширити кладовище за рахунок вільної земельної ділянки, яка належала місту. Великою проблемою для кварталу, також пов’язаною із близькістю до річки, була відсутність системного вивезення нечистот та каналізації. Часто-густо вода річки через антисанітарні умови ставала непридатною для вживання і ставала джерелом епідемічних спалахів. До облаштування у Вінниці системи водогону у 1911–1912 рр. популярним бізнесом було розвезення питної і технічної  води єврейськими водовозами по місту. Зокрема, для їх ефективної роботи у 1902 р. на Єрусалимці функціонували два облаштовані спуски для забору води.